Якщо вам раптом потрібно прочитати комусь казку на ніч, краще за цю не знайти.
Настав час спати, і маленьке зайченя міцно вхопило великого зайця за довгі вуха. Він хотів точно знати, що його великий заєць слухає. – Знаєш, як я тебе кохаю? – Звичайно, ні, малюку. Звідки мені знати? – Я люблю тебе – ось як! – і зайченя розкинуло лапи широко-широко. Але у великого зайця лапи довші. – А я тебе – ось як. «Ух, як широко», – подумало зайченя. – Тоді я люблю тебе – ось як! – і він потягнувся вгору щосили. – І тебе – ось як, – потягнувся за ним великий заєць. «Ого, як високо, – подумало зайченя. – Мені б так!” Тут зайченя здогадалося: перекид на передні лапи, а задніми вгору по стовбуру! – Я люблю тебе до кінчиків задніх лап! – І я тебе – до кінчиків твоїх лап, – підхопив його великий заєць і підкинув угору. – Ну, тоді… тоді… Знаєш, як я тебе кохаю?… Ось так! – і зайченя заскакало-закинулося по галявині. – А я тебе – отак, – посміхнувся великий заєць, та так підстрибнув, що дістав вухами до гілок! «Оце стрибок! – подумало зайченя. – Якби я так умів!». – Я люблю тебе далеко-далеко цією стежкою, як від нас до самої річки! – А я тебе – як через річку і во-о-о-он за ті пагорби… “Як далеко,” – сонно подумало зайченя. Йому більше нічого не спадало на думку. Тут угорі, над кущами, він побачив велике темне небо. Далі неба нічого не буває! – Я люблю тебе до самого місяця, – шепнув зайченя, і заплющив очі. – Треба ж, як далеко… – Великий заєць поклав його на ліжко з листя. Сам улаштувався поряд, поцілував його на ніч… і прошепотів йому в саме вухо: – І я люблю тебе аж до місяця. До самого місяця… і назад.
«Ось як я тебе люблю» – переклад казки у віршованій формі: Маленьке зайченя посміхнулося мамі: – Я тебе люблю ось так! – І розвів руками. – А от як я тебе кохаю! – Мати йому сказала, Розвела руками і теж показала. – Це дуже багато, – прошепотів зайчик, – Це дуже, дуже багато, багато, але не надто. – Він сів і стрибнув високо, як м’ячик. – Я тебе люблю отак! – засміявся зайчик. І тоді йому у відповідь, розбігшись хвацько, – Ось як я тебе люблю! – Підстрибнула зайчиха. – Це дуже багато, – прошепотів зайчик, – Це дуже, дуже багато, багато, але не надто. – Я тебе люблю отак! – зайчик усміхнувся І на траві-мураві перекинувся. – А от як я тебе кохаю! – матуся сказала, перекинулась, обняла і поцілувала. – Це дуже багато, – прошепотів зайчик, – Це дуже, дуже багато, багато, але не надто. Бачиш, дерево росте, біля річки прямо? Я тебе люблю отак – розумієш, мамо! А у мами на руках видно всю долину. – Ось як я тебе кохаю! – мати сказала синові. Так пройшов веселий день. У годину, коли сутеніло, Жовто-білий місяць у небі здався. Вночі дітям треба спати навіть у нашій казці. Зайчик мамі прошепотів, закриваючи очі: – Від землі і до місяця, а потім назад – Ось як я люблю тебе! Хіба не зрозуміло?.. Підімкнувши з усіх боків зайчику ковдру, Тихо-тихо перед сном мама прошепотіла: – Це дуже-дуже багато, це так приємно, Якщо люблять до місяця, а потім назад.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
