Легендарна казка для дорослих та алегорична повість – найвідоміший твір Антуана де Сент-Екзюпері – була вперше опублікована 6 квітня 1943 року в Нью-Йорку і в даний час перекладена більш ніж 180 мовами світу. Здається, немає в світі людини, яка б не знала хлопчика із золотим волоссям, що живе з трояндою на окремій планеті.
Для тих, хто давно не перечитував цю зворушливу та мудру казку-притчу, ми вибрали найкращі цитати про кохання та дружбу, які допоможуть поглянути на світ тепліше та дружелюбніше:
- Усі дорослі спочатку були дітьми, лише мало хто з них пам’ятає про це .
- Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не в кожного був друг.
- Люди забираються до швидких поїздів, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший… І все марно.
- Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе .
- Є таке жорстке правило. Встав ранком, вмився, привів себе в порядок — і одразу ж упорядкуй свою планету.
- – Краще приходь завжди в одну й ту саму годину, – попросив Лис. — Ось, наприклад, якщо ти приходитимеш о четвертій годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеної години, тим щасливіше. А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, о котрій годині готувати своє серце… Потрібно дотримуватися обрядів.
- Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а для дітей дуже втомливо без кінця їм все пояснювати та тлумачити.
- — На твоїй планеті, — сказав Маленький принц, — люди вирощують в одному саду п’ять тисяч троянд… і не знаходять того, що шукають… — Не знаходять, — погодився я. — А те, чого вони шукають, можна знайти в одній троянді…
- — А де ж люди? – Знову заговорив нарешті Маленький принц. – У пустелі так самотньо… – Серед людей теж самотньо.
- Люди вже бракує часу щось дізнаватися. Вони купують речі готовими у магазинах. Але немає таких магазинів, де торгували б друзями, і тому люди більше не мають друзів.
- Коли говориш дорослим: «Я бачив гарний будинок із червоної цегли, у вікнах у нього герань, а на даху голуби», – вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: “Я бачив будинок за сто тисяч франків”. І тоді вони вигукують: “Яка краса!”
- Дорослі дуже полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що в тебе з’явився новий друг, вони ніколи не спитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Чи ловить він метеликів? Вони запитують: Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько? І після цього уявляють, що впізнали людину.
- Достатньо лише пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на захід сонця, варто тільки захотіти .
- — Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене! — А що для цього треба робити? — спитав маленький принц. – Треба запастися терпінням, – відповів Лис. — Спершу сядь он там, віддалік, на траву. Ось так. Я на тебе скоса поглядатиму, а ти мовчи. Але з кожним днем сідай трохи ближче…
- Ти назавжди відповідаєш за того, кого приручив .
- — Якось я за один день бачив захід сонця сорок тричі! І трохи згодом додав: — Знаєш… коли дуже сумно, добре подивитися, як заходить сонце… — Значить, того дня, коли ти бачив сорок три заходи сонця, тобі було дуже сумно?
- Слова лише заважають розуміти одне одного.
- – Ви гарні, але порожні, – вів далі Маленький принц. – Заради вас не захочеться померти. Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою троянду, скаже, що вона така сама, як ви. Але мені вона одна дорожча за вас. Адже це її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох чи трьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав, як вона скаржилася і як хвалилася, я прислухався до неї, навіть коли вона замовкла. Вона моя.
- Хотів би знати, навіщо зірки світяться. Напевно, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.
- Ніколи не треба слухати, що кажуть квіти. Потрібно просто дивитися на них і дихати їх ароматом. Моя квітка напоїла пахощами всю мою планету, а я не вмів йому радіти.
- Добре, коли є друг, хай навіть треба померти .
- Кохання – це коли нічого не соромно, нічого не страшно, розумієте? Коли тебе не підведуть, не зрадять. Коли вірять.
- Він не відповів на одне моє запитання, але коли червонієш, це означає «так», чи не так?
- Якщо любиш квітку — єдину, якої більше немає на жодній із багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і почуваєшся щасливим. І кажеш собі: «Десь там живе моя квітка…»
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
