В середині життя у людини виникають інші цілі та інше бачення, вона переглядає себе і своє Его, а також свої досягнення та базові установки до життя в цілому
Юнг про шлюбні стосунки
На думку Юнга, коли ми одружуємося (якщо ми одружуємося за коханням, а не за розрахунком), у нас з нашим партнером має місце взаємна проекція Аніми/Анімусу. Жінка проектує на партнера свій Анімус, а він на неї – свою Аніму. Юнг вважає, що наші ранні романтичні стосунки в юності повністю визначаються подібними проекціями. Свідомого тут дуже мало. Коли ми вступаємо в ранні любовні стосунки, нас веде насамперед наше Несвідоме. А що більше ми несвідомі, то менш у нас вільний вибір. У середині життя у людини виникають інші цілі та інше бачення, вона переглядає себе і своє Его, а також свої досягнення та базові установки до життя в цілому . На цьому етапі людина переживає розлад із самим собою. До цього періоду жінка може вважати, що з її Анімус все гаразд, або взагалі не знати про його існування. А у разі розладу із самим собою переривається зв’язок між Его людиною та її Несвідомим. Щось із Несвідомого вже усвідомлюється, а щось ніби закупорюється як «не моє»/«не так». Люди стають більш визначеними у своїх виборах. У міру зміцнення Его конфронтація з самим собою поступово посилюється, і чим більших масштабів вона досягає, тим яскравіше ми починаємо проектувати дисгармонічні компоненти в собі на своїх партнерів по шлюбу, своїх дітей, своє оточення. Якщо в юності дружні стосунки складаються практично моментально, то в зрілому віці люди сходяться один з одним набагато складніше, зростає нетерпимість (зокрема і із собою). Ми починаємо шукати порошинки в оці співрозмовника. Ця нетерпимість, дратівливість або похмуре і проектується зовні, на інших людей. Типовий приклад: «Все, кінець. Життя закінчено – мені вже 45». Юнг виділяє два типи людей за сценарієм середини життя: А) відносно проста духовна натура; Б) відносно складна духовна натура. У даному випадку під «простотою»/«складністю» немає на увазі багатогранність людини або багатство її інтелектуальних чи чуттєвих проявів. Йдеться насамперед про кількість осей конфлікту, які несе в собі людина. «Складніша» натура є і більш конфліктною. І тим більше негативу така людина проектує на оточуючих. Простіші люди вміють краще згладжувати внутрішні конфлікти. Причому вони згладжують їх не тому, що вони більш врівноважені та гармонійні, а скоріше через власну внутрішню «тихушність». Сам Юнг вважав, що загалом жінки мають простішу натуру, тоді як із чоловіками все складніше. У наш час це вже може не відповідати дійсності, проте. Відповідно до цих двох типів людей Юнг також виділяє два способи взаємодії цих людей: А) «містить»; Б) «вміст/зміст». Для пояснення відмінностей між цими двома типажами Юнг наводить метафору кімнат: Проста (поглинена) натура засліплена складністю складної натури. З одного боку, вона захоплена і хоче випробувати схожі відчуття, але з іншого – вона розуміє, що якась частина життя проходить повз неї. Вона почувається «не в темі» і цим роздратована. Коли «проста» та «складна» постаті намагаються домовитися, то відбувається приблизно таке: у «складного» є потреба бути гармонізованим, яку «простий» не здатний задовольнити повною мірою (наприклад, «складний» приходить із роботи переповненим із проблемами та чекає , що його «простий» партнер підтримає, а той йому: «Все буде добре»). У результаті «проста» натура почувається десь на відшибі, а «складна» не отримує від партнера такої необхідної гармонізації. І тоді настає криза шлюбних відносин. У найскладніших випадках люди сваряться-розлучаються, якщо цьому не заважає шлюбний договір. Юнг вважає, що головним завданням шлюбу в другій половині життя є те, щоб кожна з вищеописаних натур навчилася передавати досвід іншій стороні , а саме – щоб «складна» натура зрозуміла, що в ній є простота, а «проста» – що в її простоті закладено ядро якихось великих багатогранностей («з точки можна провести безліч променів» ©). І якщо це відбувається, то шлюб отримує шанс на продовження благополуччя у другій половині життя (причому у вигляді діадичних стосунків чоловіка та жінки, а не варіанта у стилі «миші плакали і продовжували жерти кактус»). Шлюб у другій половині життя для Юнга є допоміжним інструментом для проходження індивідуації Важливо звернути увагу на наступний нюанс : на думку Юнга, у шлюбі один чоловік завжди «складний», а другий – «простий» . Причому тут є ще й різні аспекти – наприклад, у побутовому аспекті більш «складною» натурою зазвичай є жінка, яка знає, які фіранки підійдуть до якихось шпалер, а чоловік може бути «складною» натурою в якійсь іншій сфері.
Джерело: cluber.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
