Мандрівник і собака
Якось довгою пустельною дорогою йшов мандрівник у супроводі свого пса. Вони йшли вже багато днів і були дуже змучені. Шлях був справді складним: ніде не було ні джерела, щоб напитися, ні тіні дерев, щоб відпочити. Але вони побачили вдалині великий гарний палац, перед яким розкинувся цілий зелений сад. Підійшовши ближче, мандрівник роздивився фонтани та струмки, і йому одразу смертельно захотілося пити. Лакей біля воріт був дуже добрий і послужливий, запропонувавши подорожньому зупинитися на ночівлю і пообіцявши йому багато смачної їжі та різних напоїв. — Тільки пса вам доведеться залишити за брамою, — сказав лакей. – Наш господар ненавидить собак. — Я не можу, — сказав мандрівник, на що лакей тільки розвів руками. І мандрівник вирушив далі, страждаючи від голоду та спраги. Його пес ледве переставляв ноги, виснажений довгою дорогою. Вони йшли годину, коли попереду замаячила якась споруда. Насправді воно виявилося невеликим, але дуже красивим котеджем, в якому жила мила бабуся. Відчинивши двері, вона одразу ж простягла мандрівникові склянку води, начебто читаючи його думки. — Чи не помешкаєш ти мене на одну ніч, і чи не поділишся з нами чимось їстівним, добра жінка? – Запитав мандрівник. – Можливо, – відповіла жінка розпливчасто. — Тільки, знаєте, я з псом, і я не можу залишити його, тож якщо з ним не можна, краще скажіть відразу. — Заходьте обоє, — усміхнулася старенька. За вечерею жінка розповіла мандрівникові про те, що насправді ні він, ні собака не перенесли довгої дороги та померли дорогою, а тепер вони потрапили на небеса. І, діставшись до будинку бабусі, вони нарешті дійшли до справжнього Раю. — Тут недалеко був палац, — задумливо промовив чоловік. – Виходить, він також зі світу мертвих? Кому належить? — О, це палац самого Сатани, — сумно сказала старенька. – Це вхід до Пекла. Але вони завжди майстерно закликали до себе людей, як ти зміг пройти повз? – Все просто. Вони не хотіли пускати мого найкращого друга, — відповів мандрівник, поглядаючи на пса. Одна з найжахливіших речей, яку може зробити людина, — це зрада друга. Не важливо, людина це, собака або кішка – зраджуючи друга, ви, перш за все, продаєте себе, свої емоції і твоє життя взагалі.
Джерело: cluber.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
