Так було щовечора цієї холодної осені. І щовечора Їжачок з Ведмедиком збиралися то в Їжачка, то в Ведмедика і про щось говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедику: — Як же добре, що ми один у одного є! Ведмедик кивнув. – Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити нема з ким. – А ти де? – А мене ні. – Так не буває, – сказав Ведмедик. – Я теж так думаю, – сказав Їжачок. — Але раптом ось мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти робитимеш? – Піду до тебе. – Куди? – Як – куди? Додому. Прийду і скажу: "Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?" А ти скажеш… – Ось дурний! Що я скажу, якщо мене немає? – Якщо немає вдома, то ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну… – Що? – Лаяти! – За що? – Як за що? За те, що не зробив, як домовились. – А як домовились? – Звідки я знаю? Але ти маєш бути або в мене, або в себе вдома. – Але ж мене зовсім немає. Розумієш? – Тоді ти пішов кудись і ще не повернувся. Я побіжу, обшарю весь ліс і тебе знайду! – Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов. – Побіжу до сусіднього лісу! – І там ні. – Переверну все вгору дном, і ти знайдешся! – Немає мене. Ніде нема. – Тоді, тоді… Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Е-е-е-жи-і-і-к!», і ти почуєш і закричиш: «Ведмедоно-о-о-к!..» Ось. – Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш? – Що ти до мене причепився? – розсердилося Ведмедик. – Якщо тебе нема, то й мене нема. Зрозумів? … *** – Я обов'язково, ти чуєш? Я обов'язково, — сказав Ведмедик. Їжачок кивнув. — Я обов'язково прийду до тебе, хоч би що трапилося. Я буду біля тебе завжди. Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав. – Ну що ти мовчиш? — Я вірю, — сказав Їжачок.
Джерело: cluber.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
