Чудовий палац марнославного монарха, Версаль створювався, щоб наголосити на всій величі «короля-сонця» Людовіка XIV. Але на всю розкіш тут не було передбачено жодного туалету.
До правління Людовіка XIV резиденцією французьких монархів був Лувр, але згодом «король-сонце» задумав побудувати новий палац у передмісті Парижа. Офіційною причиною будівництва називалася страх короля за своє життя. Він неодноразово повторював, що політичні інтриги не дають йому спокійно спати, тож резиденцію треба перенести подалі від паризьких змовників. Насправді причина полягала в іншому.
Замок Фуке Во (Vaux-le-Vicomte).
Побувавши на новосілля у міністра фінансів Фуке, Людовік XIV побачив палац, який був набагато красивішим і розкішнішим за Лувр. А монархи не люблять, коли хтось демонструє свою перевагу. Того ж вечора Людовік XIV наказав з'явитися до нього архітекторам Луї Лево, Жюлю Ардуен-Мансару та парковому планувальнику Андре Ленотру. Вони отримали завдання: створити нечуваний за красою палац, який відбивав би всю велич французького короля. Так розпочалася історія Версаля. А Фуке поплатився за вражене самолюбство Людовіка XIV і був заарештований того ж таки 1661 року.
Версальський палац. Pierre Patel, 1668 рік.
Людовік XIV наполегливо акцентував увагу архітекторів на тому, що палац має бути побудований якісно та в найкоротші терміни. Але так не виходило. У Версаль відправили тисячу робітників. Потім ця цифра зросла у 30 разів. Коли країна ні з ким не воювала, на будівництво палацу вирушали і солдати. Люди буквально працювали і вдень, і вночі. Через це у темний час доби почастішали нещасні випадки зі смертельними наслідками. Спочатку цю інформацію приховували від короля, але коли правда спливла на поверхню, монарх наказав виплатити сім'ям загиблих щедру компенсацію.
Мармуровий двір Версальського палацу, на місці якого раніше знаходився мисливський будиночок.
Гроші на будівництво комплексу бралися з скарбниці. Але поступово потік коштів зменшувався. Тоді король переклав цю місію на придворних. Кожен дворянин, якому виділялися апартаменти у Версалі, під час Дев'ятирічної війни мав самостійно оплачувати їхнє будівництво.
Малі апартаменти Короля у Версалі.
Поспіх зведення і нестача коштів мали і зворотний бік. Безліч камінів не функціонували, на вікнах і дверях виднілися зазори, через що у приміщеннях гуляв вітер, та й увесь палац був дуже холодним.
Палацова церква Версалю.
Але найдивовижніше те, що при всій пишності палацу архітектори не спроектували жодного туалету! У короля з королевою були для «цих» справ пересувні кабінки, а придворні справляли потребу, де доведеться. У галереях Версаля можна знайти чимало закутків, ніш. Раніше вони закривалися важкими портьєрами. Саме там аристократія влаштовувала «суспільні туалети».
Дзеркальна галерея. Версаль.
Основні апартаменти королеви Франції.
До речі, саме тоді «король-сонце» видав указ про те, щоб у Версаль усі були щедро залиті духами. Одні міцні пахощі перебивали інші. Багато екскурсоводи стверджують, що у віддалених куточках Версаля досі стоїть смердючий запах.
Малі апартаменти та бібліотека Людовика XVI.
Роботи зі зведення Версаля продовжилися і після смерті Людовіка XIV. Зміст палацу обходилося наступним монархам у копієчку. А під час Французької революції 1789 року чудовий комплекс був безжально розграбований. Щоправда, коли до влади прийшов Наполеон, він задумав відродити велич Версаля, але це не вдалося.
Символ "короля-сонце" на решітці паркану Версаля.
Людовік XIV приймає принца де Конде у Версалі. Жан-Леон Жером, 1878 рік.
Повернення Бурбонів до влади позитивно позначилося на долі палацового комплексу. Його відновили, а згодом зробили музеєм.
Джерело: interesno.cc
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
