У мене кидали бомби, розриваючи Змучене серце на шматки… Мені було не до пекла чи раю, Лише біль, що не подав ніхто руки… І якщо щастям ви всередині іскриться, То вам корисний буде цей вірш… Про щастя розповісти не поспішайте… Вам не вибачать, що ви щасливіше за них… А якщо вас жорстоко оббрехали, Образили, штовхнули в спину, в бруд, Ви посміхайтеся, щоб вони не знали, Що можна плакати серцем, вголос сміючись… Ви зустріли кохання, душа пурхає, А серце знову вірить у чудеса? Мовчіть! Нехай ніхто про неї не знає… Вам не вибачать, що світяться очі… А якщо в житті знову біда і струс, В душі пожежа і думки боляче б'ють, Мовчіть… Не знімайте маску щастя, Інакше вас свідомо доб'ють… Я пробувала жити завжди відкрито, Як на аркуші зрозумілим шрифтом стих… Тепер останньою краплею вбито… Мені не пробачили… Я вибачила їх…
Джерело: lifedeeper.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
