У нас із чоловіком є свої діти — два улюблені сини, але завжди хотіли доньку. Народжувати лікарі мені заборонили. Обидві вагітності були дуже складні, третя могла погано закінчитися і для мене, і для дитини. Та й немає гарантії, що буде донька. Подумавши трохи, ми зважилися на усиновлення. Дохід у нас хороший, житло велике – опіка дала нам зелене світло. Пройшли школи прийомних батьків, зібрали документи та почали шукати нашу дівчинку.
А тут подруга в мене якраз дитину народила, прийшла її провідати — розговорилися. Розповіла мені, що коли вона у пологовому будинку була, то там від дівчинки відмовилися. Дівчинка хороша, але не зовсім здорова — у неї проблеми зі слухом і одна ніжка коротша за іншу. Загалом важко дівчинки буде в дитячому будинку. Та й малоймовірно, що усиновлять. Увечері розповіла про мою подорож до подруги, а також про дівчинку. Наступного дня надійшло повідомлення від чоловіка: «Давай малу подивимося». Ми відпросилися з роботи та поїхали. Дівчинка перебувала у відділенні патології новонароджених. У будинок малюка її ще не визначили. Спочатку нас пускати не хотіли, але повз проходила завідувачка відділення і почула нашу розмову з медсестрою. Вона нас провела до дівчинки. Маля була слабенька, маленька, зморщена, але така рідна. Мій суворий чоловік плакав, коли дивився на дівчинку. Забирали ми дитину прямо з лікарні, лежала вона там довго — за цей час ми встигли вирішити всі юридичні питання. Проводив персонал нас зі сльозами, та медсестра, що спочатку не пускала нас — обійняла нас на прощання і сказала: «Дякую». Нині нашій принцесі 8 років, ходить до звичайної школи — вже у другому класі. Нас вона просто обожнює, ми розуміємо, що це рідна для нас дитина. Ходить у спеціальному взутті — тому проблеми з ніжками його не заважають. Проблему зі слухом вирішили слуховим апаратом. Донька дуже харизматична та товариська, друзів дуже багато у неї. Ми раді, що ми зважилися на цей крок.
Джерело: pro-luboff.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
