Скульптури Ерте – генія ар-деко

Ерте — один із найяскравіших персонажів художньої сцени ХХ століття. Російська за походженням і зовсім забутий у Росії. Ним захоплювалися Жорж Баланчин та Енді Ворхол. Художник моди, графік, автор театральних костюмів та скульптор, він залишився в історії мистецтва нашого століття як найяскравіший представник стилю арт-деко.

Ерте – це псевдонім. Справжнє ім'я одного з найуспішніших художників ХХ століття – Роман Петрович Тиртов. Нащадок старовинного російського роду, що бере початок від татарського хана Тирта, він став відомий усьому світу під псевдонімом Ерте, який взяв, «щоб не ганьбити сім'ю». Заради мистецтва Ерті довелося відмовитися від традиційної в сім'ї кар'єри військово-морського офіцера: незважаючи на невдоволення батька-адмірала, 1912 року Ерте поїхав з Петербурга до Парижа, щоб ніколи більше не повернутися до Росії.

Роман Тиртов у 18 та в 97 років

У Парижі він відвідував клас живопису знаменитої Академії Жульєна, яку залишив, щоб повністю присвятити себе професії дизайнера моди. Щомісяця Ерте посилав малюнки до російського журналу «Дамський світ», працював модельєром у знаменитому будинку моди Поля Пуаре і виступив як автор костюмів до вистави «Мінарет» у паризькому театрі Ренесанс. У 1915 році двадцятидворічний художник уклав довгостроковий контракт з журналом Harper's Bazaar, для якого зробив загалом 250 обкладинок. Одночасно як дизайнер одягу він співпрацював з Vogue, Cosmopolitan, Women's Home Journal. Незабаром Ерте став по-справжньому знаменитим. Будь-яка елегантна жінка, яка цікавиться модою по обидва боки Атлантики, знала його та беззастережно вірила його смаку. Але цього Ерті було мало: його творча енергія та багатосторонність просто дивовижні. Він робив костюми і займався сценографією в паризькій Гранд-опері, нью-йоркській Метрополітен-опері та Лондонському оперному театрі, а в свій час був художником голлівудської студії Метро-Голдвін-Мейєр, де працював над кількома фільмами, у тому числі — над знаменитим «Бен Гуром». У 1960-і роки Ерте вперше звернувся до ще одного нового для себе виду мистецтва — скульптури. Персонажі ранніх малюнків і гуашів наче набули плоті й крові, перемістившись у тривимірний простір. Жіночі фігурки точно зберігали розміри і пропорції оригіналу, але скульптура диктувала свої закони. Художник ніби домальовував невидимі на аркуші деталі та ракурси.

Бронзова поверхня піддавалася ретельній обробці, покривалася кольоровою патиною, позолотою та сріблом, що диктувало інші, насиченіші, ніж у графіку, кольори. На підготовчих стадіях Ерте міг змінити композицію у бік більшої динамічності чи, навпаки, статичності. Він додавав чи прибирав окремі деталі. В результаті митець створив понад сотню скульптур; всім він розробляв оригінальні постаменти, перетворюючи кожну роботу на повномасштабну театральну постановку.