Справа була кілька років тому. У нас вдома не було сірників, тому дружина відправила мене до сусідів.
Вийшов у загальний коридор, зателефонував у двері Петровичу, але відчинила його дружина з маленькою крихіткою на руках. Вислухавши моє прохання, вона відчинила двері ширше і сказала, щоб я сам узяв сірники на кухні, на другій полиці за банкою з цукром. У неї, мовляв, дитина на руках, незручно. Все знайшов, відніс дружині, повернув сусідці. А за кілька тижнів ми всі дружно гуляли у Петровича, відзначали його днюху. Вийшли з ним на балкон перекурити, а запальнички нема. Тоді я сказав йому без задньої думки: — Сходи на кухню, візьми сірники на другій полиці за цукром. Суворішого погляду ще не бачив. Поспішив порозумітися, так що все обійшлося начебто…
Джерело: factroom.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
