Знаєте, я якось дійшла висновку, що природа з нас здорово посміялася, зробивши нас зовсім різними не тільки тілами, а й мізками. Ось, скажімо, про що думає середньостатистична дівчинка, років так до двадцяти п'яти? Це просто. Середньостатистична дівчинка не хоче бути одна. Вона хоче мати коханого чоловіка, в ідеалі — сходити з цим чоловіком до РАГСу, народити йому дитину, а краще дві, і жити довго щасливою та дружною родиною. Про що думає середньостатистичний хлопчик, років так до двадцяти п'яти? Хоч тут і так зрозуміло, але підказую. Адже не дарма фразу «ще не нагулявся» застосовують набагато частіше саме до чоловіків. Хлопчаки – це вітер. Ні, їм, напевно, теж хочеться мати дівчинку, але краще – кілька, а вже про те, щоб сходити в загс, та завести дитину, так і зовсім, здебільшого, не йдеться. Але минає років із п'ять. Або сім. Або десять. І все змінюється. До хлопчиків раптом приходить розуміння того, що дівчата, що чергуються з калейдоскопічною частотою, це, звичайно, кумедно, але … вимагає занадто великих витрат – і навіть не стільки матеріальних, скільки моральних . Тому що поки ще охмуриш, поки пройдеш весь цей допостільний ритуал напівшлюбних танців … а в результаті – та в результаті все майже одне й те саме. І це ж ще треба встати і когось шукати. Навіщо? Заради сексу? Смішно. Дуже смішно. Це все з віком стає і складно, і ліниво. Отут і приходить усвідомлення того, що ця сама свобода, яку хлопчаки так бояться втратити в молодості, на перевірку — та ще повія. За тридцять і вільний – йди, куди хочеш. А йти, загалом, особливо й нікуди. Що справді встати і піти в шинок, і там сидіти, дмухати пиво, чи що там ще, і видивлятися? Чи на сайт знайомств? А потім умовляй її, виводь гуляти — а воно треба, воно того коштуватиме? За тридцять і вільний — роби що хочеш. А робити, виявляється, особливо нічого. Особливо вечорами. І сидиш, чухаєш пузо, витріщаєшся в телевізор і згадуєш, хто ще там у записнику – і або зайняті вже, або все це було і було, і більше не хочеться. І доходить раптом до вчорашніх хлопчаків, що постільні ігри щоразу зі свіжою пташкою — це, звичайно, непогано, але… набридло, та й пташку цю теж треба десь узяти. * * * * * А ти вже, трохи побитий життям, просто хочеш більше спати і в тебе, поки що рідко, але вже болить десь у районі спини. І навіть не це головне — вже хочеться, щоб хтось просто зварив тобі той самий борщ, смачний, полив його сметанкою, і дивився, посміхаючись, як ти, голодний, що прийшов із морозу в теплу квартиру, сидиш і вплітаєш його за обидві щоки . І до біса набридлі пельмені, давно скам'янілі в морозилці. А потім, щоб хтось приніс тобі чай. І щоб потім за тобою прибрали чашку та тарілку, і не довелося б їх мити. І справа навіть не в тарілках і не в борщі, а в тому, що хочеться прийти до квартири, де хтось чекає. У квартиру, де твої сорочки з'являються чистими та прасованими самі, де твоє ліжко вже прибрано кимось, і немає на підвіконні сантиметрового шару пилу. У квартиру, де просто тепло та затишно. І приходить раптом розуміння того, що цей секс, за яким ти гнався, тепер регулярніше не у тебе, а у твого одруженого приятеля. Тому що тобі його, цей секс, ще треба знайти, а у приятеля — та ось він завжди під боком. І нехай його дружина не така вже ідеальна, і зовсім не модель, і у неї з'явилися боки і животик, але вона просто поруч. І з'ясовується раптом, що одружуватися особливо не з ким. Молоденькі пташки все більше дивляться в бік таких же молодих кавалерів (які потім, «не нагулявшись», залишать їх з дітьми), та й на біса ти, старий тридцятип'ятирічний хрін, з першими сивини у волоссі, здався молодому дівчиськові? Ну був би ти хоч безмірно багатий, мав би хоч джип і велике бабло… То ні, ти — ну зізнайся! — цілком середньостатистичний, ходиш на роботу з дев'яти до шести з понеділка по п'ятницю, і зарплата твоя така ж, середньостатистична. І ти розумієш: якщо заводити сім'ю, то щоб вам прожити нормально, твоя жінка теж повинна працювати, а сам ти все якщо і потягнеш, то з великими труднощами. Ні, молоді півники, на яких дивляться молоді курочки, так само бідні, як і ти, але в них, у цих півнів, є головний і незаперечний плюс: вони молоді. А ти вже не дуже. І ти починаєш придивлятися до тих жінок, що вже старші. Вони теж гарні й відстояли, як вино, і явно знають, як варити той самий борщ, і… І ось тут чекає головна засідка. Вони, старші жінки, вже занадто «прошарені», щоб просто бути з тобою. Просто тому, що ти це ти. Вони вже нажралися цього життя, вони вже розлучилися вперше і тягнуть своїх дітей, і головне — вони вже добре розуміють, що сім'я — це не тільки легкість буття, а й сорочки, і шкарпетки, і пил на підвіконні; і що чоловік поряд – це ще одна турбота. А турбот, окрім чоловіка, у жінки вистачає й так. Особливо, якщо діти. І вони вже не дивляться на те, який ти гарний і балагур, вони дивляться, що ти можеш дати натомість за турботу про себе і за той самий борщ. А ти ж ніхрена, якщо подумати, не можеш дати. Зарплату? Не сміши. Ти — середньостатистичний, вона — теж, а тому заробляє не менше за тебе (а іноді й більше), а тому від цієї спілки виграєш тільки ти: себе вона і без тебе забезпечить, тільки тепер у неї додасться домашніх турбот, бо історично так вийшло : робота по дому – вона завжди жіноча І те, що вона раніше могла відкласти на потім, чи не робити зовсім, тепер доведеться робити, тому що є ти зі своїми борщами та сорочками, які треба гладити тобі. Секс? Кумедно. Тільки вона сексуально розцвіла, і їй треба і треба, а ти — згасаєш потихеньку, і тепер тобі лінивий раз на тиждень — цілком достатньо для того, щоб почуватися безтурботно. Але недостатньо для того, щоб весь час доглядати за тобою. Ти, як то кажуть, «з руками»? А скільки у тій квартирі потрібно рук? Мабуть, не будинок у селі. Та й чи правда, що «руки золоті»? Або тебе треба просити по десять разів, поки ти заб'єш той самий, горезвісний цвях? Ну зізнайся ж. Чоловіка в будинку, який убезпечить її від життєвих проблем? Ой! Вона отримає, найімовірніше, лінивця з пузиком і в стареньких штанях. Ось і виходить на коло, якщо подумати добре, що ти, одружившись, отримаєш борщі, сорочки та турботу про себе, а вона… зайву роботу в будинку і, за великим рахунком, ще одну дитину. Лише дорослого. І вона це чудово розуміє. І тому придивляється до тебе набагато більше, ніж ти до неї.
Джерело: cluber.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook: