Про те, що наші вчинки справді мають значення.
Ганна Валеріївна померла доволі спокійно. Інсульт стався уві сні, і тому прокинулася вона вже не в себе в ліжку, а в просторій кімнаті з багатьма іншими людьми, як і вона, які очікували побачити щось інше. Поштовхавшись серед народу і з'ясувавши, що до чого і де, Ганна Валеріївна протиснулася до великого довідкового бюро, яке спочатку направило її назад у чергу, потім на вихід і лише з третього підходу (до більшого задоволення Ганни Валеріївни, бо й не таких бюрократів штурмом брали). Операціоніст спромігся пробити її по базі даних і повідомив: – Ось роздруківка карми, третій кабінет праворуч за лівим кутом – отримайте комплектацію. Потім підійдете. Наступний. Ганна Валеріївна слухняно взяла роздрук, нічого в ній не зрозуміла і пройшла у зазначеному напрямку. – Карму давайте! – Ганна Валеріївна підстрибнула від несподіванки. – До-карму? – А ви можете дати ще щось? – цинічно поцікавилися за стійкою та буквально вирвали з рук Ганни Валеріївни роздруківку. – Так, карма у вас, скажімо прямо, не дуже. Багато з такою не навоюєш. – Я не хочу воювати – злякано пролепетала Ганна. – Усі ви так кажете, – відмахнулися від неї і продовжили, – на вашу кількість набраних балів ви можете купити 138 земних років людського життя, 200 років пташиного або 300 років у вигляді дерева або каменю. Раджу каменем. Дерева, буває, рубають. – Сто тридцять вісім… – почала Ганна Валеріївна, але її знову перебили. – Саме сто тридцять вісім років стандартного і нічим не примітного життя, пересічної зовнішності та без будь-яких незвичайностей. – А якщо з незвичайностями?… Це я так, про всяк випадок… уточнюю… – Ну вибирайте самі. Незвичай багато. Талант – 40 років життя, багатство – залежно від розміру, шлюб, чесно вам скажу, півжиття гробить. Діти років по 15 забирають… Ось ви дітей хочете? – Ні… тобто так… двох… ні, трьох… – Ви вже визначитеся. – Шлюб, трьох дітей, талант, багатство та щоб світом подорожувати! – на єдиному диханні випалила Ганна Валеріївна, гарячково згадуючи чого їй ще не вистачало в тому житті, – і красу! – Губа не дурна! – хмикнули з-за прилавка, – а тепер, шановна Ганно Валеріївно, давайте порахуємо. Шлюб – це 64 роки, залишається 64. Троє дітей – ще мінус 45. Залишається 19. Талант, припустимо, не світового масштабу, так, регіонального, ну років 20. А багатство років 20 мінімум. Краще треба було попереднє життя жити, недонабрали років. – А ось… – прикусила губу Ганна Валеріївна, – якщо нічого… – А якщо нічого, то 138 років проживете одна в тісній квартирці, достатньої для однієї людини і за здорового способу життя наступного разу вистачить на більше років – відбрили Ганну Валеріївну. – І нічого не можна зробити? – Ну чому ж? – пом'якшилися за прилавком, – можемо організувати вам важке дитинство – тоді звільниться років 10. Можна шлюб зробити пізнім – тоді він не півжиття відхопить. Якщо розлучення – ще кредит з'явиться, а якщо чоловік сатрап, то може і талант світового масштабу зможемо укомплетувати. – Та це ж грабіж… – Свекруха-самодурка карму непогано очищає, – проігнорували її обурення та продовжили, – можна вам додати п'яного акушера та інвалідність з дитинства. А якщо побажаєте… – Не забажаю! – Ганна Валеріївна спробувала взяти в свої руки контроль над ситуацією, – Мені, будь ласка, двох дітей, шлюб років так на 40 за поточним курсом, талант нехай регіональний буде, та й багатство щоб подорожувати, не більше. – Всі? Краси вам не відсипати? У вас ще 50 років лишилося… ні? Тоді комплектую… – дівчина за прилавком дістала кухоль і почала висипати в нього порошки різних квітів, примовляючи собі під ніс: «шлюб сорокарічний, є, діти – дві штуки є, талант… талант… ось мабуть так, гроші… сюди, а решта від чоловіка ще … Все! Ганна Валеріївна недовірливо зиркнула на півлітровий кухоль, заповнений кольоровим піском, який їй протягли з-за прилавка. — А якщо, скажімо, я талант не використовую, я довше проживу? – Як ви проживете – це ваші проблеми. Замовлення я вам упакувала, розбавте з водою і вип'єте. Товари упаковані, поверненню та обміну не підлягають! Якщо ви купите пальто і носити не будете – це вже ваші проблеми. – А… – Рахунок-фактура вам, запевняю, не знадобиться. – Та що ви всі "А" та "А"! долю ви собі вибрали, передумови ми вам намішали, все інше у ваших руках. Кулер за рогом. Наступний! Останнє, що встигла подумати Ганна Валеріївна перед власними пологами, було: «Начебто все з мого відома та дозволу, а таке відчуття, що мене таки обдурили». Хоча ні, швидкоплинною іскрою в неї в мозку встигла промайнути думка про те, що їй цікаво, як її назвуть.
Джерело: fit4brain.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
