Жінка у вицвілій сукні, у супроводі свого чоловіка, одягненого в скромний костюм, зійшли з поїзда на вокзалі Бостона і попрямували до офісу президента Гарвардського університету. Їм не було призначено зустріч. Секретар з першого погляду визначив, що таким провінціалам нема чого робити в Гарварді.
— Ми хотіли б зустрітися з президентом, — сказав чоловік низьким голосом.
– Він буде зайнятий цілий день, – сухо відповів секретар.
— Ми зачекаємо, — сказала жінка.
Протягом кількох годин секретар ігнорував відвідувачів, сподіваючись, що в якийсь момент вони розчаруються та підуть.
Однак, переконавшись, що вони нікуди йти не збираються, він все ж таки наважився потурбувати президента, хоча дуже цього не хотів.
— Може, якщо ви приймете їх на хвилинку, вони скоріше підуть?», — спитав він президент.
Той обурено зітхнув і погодився. Така важлива людина, як вона, вже точно не має часу приймати в себе людей так скромно одягнених. Коли відвідувачі увійшли, президент із суворим і зарозумілим виглядом подивився на пару. До нього звернулася жінка: — У нас був син, упродовж одного року він навчався у вашому університеті. Він любив це місце та був дуже щасливий тут. Але, на жаль, рік тому зненацька помер. Мій чоловік і я хотіли залишити про нього пам'ять на території університету. Президент цього не зрадів, а навіть навпаки став роздратованим. – Пані! — зухвало відповів він, — ми не можемо ставити статуї всім, хто навчався в Гарварді і помер. Якби ми робили так, то це місце було схоже на цвинтар. – Ні, – поспішила заперечити жінка, – ми не бажаємо встановлювати статую, ми хочемо збудувати новий корпус для Гарварда. Президент оглянув вицвіле плаття й бідний костюм і вигукнув:
– Корпус! Ви маєте уявлення, скільки коштує один такий корпус? Усі Гарвардські будівлі коштують понад сім мільйонів доларів!
Хвилину жінка нічого не відповіла. Президент із радістю зло посміхнувся. Нарешті він їх вижене! Жінка повернулася до чоловіка і тихо сказала:
— То мало варто побудувати новий університет? То чому ж тоді нам не збудувати свій університет.
Чоловік ствердно кивнув головою. Гарвардський президент зблід і виглядав розгубленим. Містер і місіс Стенфорд підвелися і вийшли з кабінету. У Пало-Альто, у Каліфорнії, вони заснували університет, який носить їхнє ім'я, Стенфордський університет, на згадку про свого улюбленого сина.
Вікіпедія : «Стенфорд був заснований залізничним магнатом, сенатором США Леландом Стенфордом та його дружиною Джейн Стенфорд. Університет названий на честь їхнього єдиного сина Леланда Стенфорда (молодшого), який помер у 1884 році і не дожив до 16-річчя. Стенфорди вирішили присвятити університет своєму єдиному синові, і Леланд сказав дружині: Діти Каліфорнії будуть нашими дітьми … …
Джерело: bomba.co
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
