Інна Яківна Бронштейн – дивовижна жінка. Їй уже далеко за 80. Минулого свого життя вона вчитель історії… Живе в Мінську. Переживши не одну трагедію, втративши сина та чоловіка, у 80 років мінська пенсіонерка почала писати вірші.
Ну, не те щоб вірші у загальноприйнятому значенні. Це швидше вірші, гіркі, іронічні, але зігрівають усіх, кому ці рядки потрапляють до рук. Інна Яківна, можна сказати, винайшла власну філософську систему, яка забороняє сумувати та розкисати. Система, на перший погляд, проста: активно шукати та знаходити у житті приводи радіти. Нехай малопомітні. Нехай навіть найменші! Інна Яківна зізнається, що для неї ці «блаженства» (більшість її коротеньких віршів починається зі слів «яке блаженство!») стали своєрідними «психологічними пігулками» від вірусу самотності та безвиході. Ліки, які можуть бути корисні багатьом… Може, ці вірші тепер допоможуть і Вам? Прочитайте! І дай Бог автору цих дивовижних рядків душевних сил та фізичного здоров'я. Блаженства Інни Бронштейн Яке блаженство прокинутися і знати, Що вам на роботу не треба тікати. І день настає дуже добрий, А якщо хворієш, то значить – живеш. І старість – зовсім непогана пора. Хай живе час волі! Ура! *** Яке блаженство на старості років своїми ногами йти в туалет. А потім у зворотний вирушити шлях І швиденько під ковдру пірнути. А вранці прокинутися, прокинутися і встати І знов ходити, говорити та дихати. *** Яке блаженство в аптеку прийти? І там за рецептом здоров'я знайти. Купила таблетки від гіпертонії, Побічна дія в них: дистонія, Інфаркт і бронхіт, стоматит, аритмія, Запор, анорексія, лейкопенія, Пемфігус, лишай та інша зараза… Таблетки такі я викину одразу. І одразу врятуюсь від десятка хвороб. Гіпертонія, звичайно, корисніша. *** Яке блаженство в ліжку лежати І на ніч гарну книгу читати. Сто разів прочитаєш знайому прозу, І все тобі нове – дякую склерозу. *** Яке блаженство піднятися з асфальту І знати, що твоє небувале сальто Закінчилося не інвалідним візком, А просто переляком і маленьким струсом. Тепер ви зі мною погодитеся, друзі, Що таки дуже щаслива я. *** Яке блаженство по ринку ходити І нову кофту якось купити. Обновка – молекула мініблаженства У потоці природної недосконалості. І радощі різні зустрінуться частіше… Не смійся над бабусею в блискучій кофті. *** Яке блаженство лісом гуляти, При тому ескімо в шоколаді лизати. Адже я після сніданку годину на дієті, І мною заслужені ці радості. Гуляючи, калорії я зведу, І значить, на обід повернуся за їжу. *** Яке блаженство, побачивши рекламу Подумати, як багато зустрічається мотлоху, Який і зовсім не потрібний мені. Я тим, що маю, цілком задоволена. І скільки ж я економлю, хлопці, не купуючи «Сорті» та прокладки! Але тільки питання виникає резонне: А де зекономлені мільйони? *** Яке блаженство! Я в старості знаю, Що всієї краси своєї не втрачу. Не можна втратити те, чого не мала. Красуням – гірше. Але це їхня справа. Для них цей фітнес, дієта, підтяжки. Мені шкода їх. Ну що ж! Тримайтеся, бідолахи! *** Яке блаженство, сама це знаєш, Коли ти лягла і вже засинаєш. І будеш спокійненько спати до ранку. Безсоння немає! Засинаю… Ура! *** Яке блаженство, коли в січні Хрещенський мороз та завірюха на дворі, А в будинку у нас добре і тепло І я не на вулиці – мені пощастило! *** Яке блаженство під душем стояти, Помитися і знову чистюлею стати, І знати, що я впоралася з цим сама. Як мені добре! Не збожеволіти б … *** Яке блаженство: рука захворіла, І, головне, ліва – мила справа! А якби права нила рука? Зазначимо, що в житті щастить мені поки що. І навіть, коли від долі дістається, Щоб все ж таки блаженствувати, привід знайдеться. *** Яке блаженство – запам'ятай його – Коли в тебе не болить нічого, Але лише, починаючи від болю стогнати, Ти зможеш таке блаженство зрозуміти. Ти знай, якщо привід для радості потрібен, Що завтра все буде значно гіршим. *** Яке блаженство в результаті шляху Надвечір, хитаючись, додому приповзти І сісти, і очі з насолодою закрити, І це блаженство до краплі випити. А там уже й ноги, крекчучи, простягнути, Але щоб назавтра прокинутися – і в дорогу! Так усі пішоходи насолоджуються, начебто. А де ж водії знаходять радість? *** Яке щастя з ринку повзти І в сумці банан шалений нести. Недарма скрізь лікарі стверджують, Що нам настрій банан піднімає. Як щасливо у джунглях живуть мавпи! А все тому, що банани з'їдають. Але ж мавпи живуть не одні, А лаються в теплих обіймах рідні. На відміну від них, я – одна постійно, І навіть сьогодні – обійнявшись з бананом. Блаженство? Яке? Подумайте, братики! А рядки вигадала, щоб посміятися. *** Яке блаженство доля мені дала – Я сумку забула і після знайшла! Її я забула на вулиці галасливій І далі в трамваї їду бездумно. Вистачила, повернулася і – диво буває – Мені дівчина сумку мою повертає! Сьогодні не тільки втрату знайшла – Я наново віру в людей знайшла! На тисячу добрих – мерзотник один. Жити можна, і я дожила до сивини. На сумку кидаю щасливі погляди І інших блаженств мені сьогодні не треба. А якби сумочку не втратила, З якої б я стати насолодитись стала? *** Яке блаженство! В авто біля будинку сідаю на очах здивованих знайомих. І, як королева, на задньому сидінні сиджу в чудовому заціпенінні. А там попереду в ореолі променистим Потиличкою милим з золотистим хвостом. Блаженства подібного не відчує Лише той, хто звично в авто роз'їжджає. *** Яке блаженство талончик мати І з ним у поліклініці тихо сидіти. А повз них йдуть інваліди, хворі, Старенькі, а також мученики інші, І я серед інших ще – о-го-го! Поки що у мене не болить нічого. А якщо болить, то зовсім трошки. Я просто до лікаря проторила доріжку. *** Яке блаженство — почути дзвінок І в слухавці улюблений такий голосок, Чоловічий чи жіночий, а, може, дівочий, Що все добре, а дзвіночок – звичай. Яке блаженство – дізнатися та відповісти! Мені щастя іншого не потрібне на світі. Винахід чарівника Белла, О, мій телефон – ти велика справа! *** Яке блаженство в душі та в природі, Коли нічого з нами не відбувається. Але щоб блаженство таке скуштувати, До старості треба хоч якось дожити. А потім забути, що чекала зміни І без подій повзти поступово. І все забуто, і розум заснув… Яке блаженство! Ура! Караул! *** Частка безпросвітна, гірка моя, Нікому не потрібна доживаю я. Смерть підзатрималася, — отже, треба жити І «блаженства» різні у житті знаходити. Мені сльозами аби не нудити друзів. З дурними «блаженствами» все ж таки веселіше…
Джерело: okok.life
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
