Фільм «Офіцери» вийшов на широкі екрани 1971-го року. Високі чини від світу кіно пророкували картині провал, тому виділили для неї невдалий час — літо, розпал відпусток. Однак навіть у період дач та курортів картину подивилися нечувані 53 мільйони глядачів.
І справді, як кіно про кохання, відданість і справжніх чоловік, які захищають Батьківщину, могла не запасти глядачеві в душу. Мабуть, про акторів, які зіграли головні ролі, глядачеві відомо все. Але чи ви знаєте, як склалася доля Андрія Громова — онука героїв картини хлопчика Ванечки? 
Як і багато дітей, у кіно Андрій Громов потрапив випадково. Автори картини «Пригоди жовтої валізки» прийшли до школи, в якій він навчався, щоб знайти відповідного хлопчика. Другокласник Андрій так хвилювався, що навіть забув байку, яку готував для прослуховування. 
Але зібравшись, хлопчик все ж таки зміг догодити прискіпливим кіношникам. Однак містечкова легенда свідчить, що кар'єру в кіно Громову принесли його відстовбурчені вуха. Цікаво, що спочатку роль дали зовсім іншому маленькому акторові. Але перед самим від'їздом на зйомки в Таллінні він захворів. Так Андрій і стіл актором. 
На знімальному майданчику актору довелося мати честь працювати з Євгеном Лебедєвим та Тетяною Пельцер. Школяра вражало, що такі дорослі люди поводяться як діти — то через паркан сиганут, то на крушу тролейбуса заберуться. Але, крім цього, старші колеги по сцені постійно підтримували молодого актора. Напевно, саме тому Андрій упорався із поставленим завданням. Закріпити успіх Громову вдалося майже одразу після дебюту. Йому дали участь у картині «Валерка, Ремка +…». Дивно, але пропозиція надійшла ще до виходу «Пригод жовтої валізки». 
Але головним досягненням Громова на акторській ниві безумовно є роль фільмі «Офіцери». Його гра була настільки органічною та переконливою, що з'явилися чутки, ніби сценарій був написаний під нього. Крім того, Андрія затвердили без проб — режисер побачив попередні роботи хлопчика та зрозумів, що він те, що потрібно. 
Але ні про який сценарій «під» юного актора й мови не може бути. Адже його персонаж існував ще у повісті Бориса Васильєва, на основі якої і було написано сценарій. А це, у свою чергу, підтверджує, що влучне влучення в роль — виключно заслуга Громова. Він, незважаючи на такий юний вік, зміг по-справжньому відчути свого персонажа. Глядачі були впевнені, що з суворовця Трофимова виросте справжній офіцер. 
Громов повернувся за шкільну парту знаменитим. Але за час зйомок він дуже відстав по навчанню. Довелося робити вибір і хлопець вирішив вчитися. Пізніше, коли Андрій ходив до 9-го класу, йому запропонували зніматися у картині «Принцеса на горошині». Його партнерами зі знімального майданчика могли стати Ігор Кваша, Аліса Фрейндліх, Олександр Калягін, Інокентій Смоктуновський, але Громов відмовився. 
Один із однокласників Андрія якось розповідав, що на його рішення вплинула випадково підслухана розмова Ланового та Юматова. Актори обговорювали, що часто ролі в кіно дістаються завдяки щастю, а не прикладеним зусиллям чи таланту. Такий стан речей не влаштував Громова. 
Після школи актор, що не відбувся, вступив до МДІМВ. Пізніше захистив дисертацію з економіки. У 2000-х він працював старшим радником постійного представництва РФ при ООН у Нью-Йорку. Зараз Громов — радник-посланник посольства Росії на Кіпрі. 
Чоловік одружений і має двох дітей. Цікаво, що дружина Андрія Юрійовича дізналася про його кар'єру в кіно лише через 2 роки після знайомства. Тоді вона була дуже здивована. Нині родина періодично збирається разом і переглядає картини, в яких знімався тоді ще не дипломат Громов.
Думаю, навряд чи хтось міг би подумати, що той вухатий хлопчик, який виробляв командний голос і дзвонив бабусі, віддавши черговому два компоти, виросте дипломатом. Але доля вирішила інакше.
Джерело: pandda.me
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
