Ноам Хомський – професор мовознавства у Массачусетському технологічному інституті лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг та політичний аналітик склав список "10 способів маніпулювання" за допомогою засобів масової інформації.
Управління поведінкою людини – одне з першочергових завдань держави. Щоправда, треба розуміти, що державу створюють її громадяни з метою узгодження своїх інтересів, але державна чи політична влада набуває своїх власних інтересів і її першочерговим завданням стає управління тими, хто її обрав і містить з метою тревіального самозбереження. Якщо люди починають виявляти невдоволення поточною політикою, яка випливає з вузькокорпоративних інтересів владної верхівки та їх довірених осіб, то щоб уникнути насильства над народом, протистояти цьому можна лише пропагандою, інструментом якої є ЗМІ. Спосіб №1. Відволікання уваги Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем та рішень, що приймаються політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями. Прийом відволікання уваги дуже суттєвий для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в галузі сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики. Натомість інформаційне пространство наповнюється вістями спорту, шоу-бізнесу, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах від еротики до жорсткої порнографії і від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої і швидкої наживи. Постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, переключаючи його на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті і в них не залишалося часу на роздуми; з поля – у загін, як і всі інші тварини. (Н. Хомський цитата з книги "Тиха зброя для спокійних воєн") Спосіб №2.Створювати проблеми, а потім пропонувати способи їх вирішення Даний метод також називається "проблема-реакція-рішення". те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно саме зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам, наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни вимагали вжиття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики Або викликати якусь економічну, терористичну чи техногенну кризу, щоб змусити людей у своїй свідомості вжити заходів щодо ліквідації її наслідків, нехай і порушуючи їхні соціальні права, як «необхідне зло», але треба розуміти, що кризи самі не Спосіб № 3. Спосіб поступового застосування Щоб домогтися вжиття будь-якого непопулярного заходу, достатньо впроваджувати . її поступово, день у день, рік у рік. Саме таким чином були глобально нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) у 80-х та 90-х роках минулого століття. Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідного життя. Якби все це сталося одночасно, то, напевно, призвело б до революції. Спосіб №4. Відстрочення виконання Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб подати його як "болючі і необхідні" і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви у майбутньому, ніж у теперішньому. По-перше, тому, що це не відбудеться негайно. По-друге, тому, що народ у своїй масі завжди схильний плекати наївні надії на те, що "завтра все зміниться на краще" і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час. Спосіб №5. Звертатися до народу як до малих дітей У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі докази, персонажі, слова та інтонація, ніби йдеться про дітей шкільного віку із затримкою у розвитку чи розумово неповноцінних індивідуумах. Чим посиленіший хтось намагається ввести в оману слухача, тим більше він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому? Якщо хтось звертається до людини так, ніби їй 12 або менше років, то через навіюваність, у відповідь або реакцію цієї людини, з певним ступенем ймовірності, також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей віком 12 або менше років . Заздалегідь наївні міркування та великі істини закладені в політичних промовах розраховані на сприйняття широкої аудиторії, до якої вже застосовуються вище та нижчеописані методи маніпулювання її свідомістю. Спосіб №6. Упор на емоції набагато більшою мірою, ніж на роздуми Вплив на емоції являє собою класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в результаті і взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, використання емоційного чинника дозволяє відкрити двері в підсвідоме у тому, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусу чи стійкі моделі поведінки. Заклинання про те, як жорстокий тероризм, як несправедлива влада, як страждають голодні та принижені, залишають «за кадром» справжні причини того, що відбувається. Емоції – ворог логіки. Спосіб №7. Тримати людей у невігластві, культивуючи посередність Домагатися того, щоб люди стали нездатними розуміти прийоми та методи, які використовуються для того, щоб ними керувати та підкоряти своїй волі. Якість освіти, що надається нижчим громадським класам, має бути якомога мізернішою і посереднішою з тим, щоб невігластво, що відокремлює нижчі громадські класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи. До цього відноситься і пропаганда так званого «сучасного мистецтва», що представляє собою пихатість посередностей, які претендують на популярність, але не здатні відобразити реальність через ті витвори мистецтва, які не вимагають докладного пояснення та агітації за їхню «геніальність». Ті ж, хто не визнає новоділа – оголошуються відсталими і тупими і їхня думка широкому розголосу не підлягає. Спосіб №8. Заохочувати громадян захоплюватися посередністю Впроваджувати в населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Цей спосіб нерозривний з попереднім, тому що все посереднє у світі з'являється у величезних кількостях у будь-яких соціальних сферах – від релігії та науки до мистецтва та політики. Скандали, жовті сторінки, чаклунство та магія, сумнівний гумор та популістичні акції – все добре для досягнення однієї мети – не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безмежних просторів реального світу. Спосіб №9. Підсилювати почуття своєї провини Змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються через брак її розумових можливостей, здібностей або зусиль, що додаються. У результаті, замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самоприниженням, звинувачуючи в усьому себе, що викликає пригнічений стан, що призводить, серед іншого, до бездіяльності. А без дії ні про яку революцію і мови не може бути! І політики, і вчені (особливо психотерапевти) і релігійні діячі застосовують досить ефективні доктрини для досягнення ефекту самобичування пацієнтів та пастви, щоб керувати їх життєстверджуючими інтересами, спрямовуючи дії у потрібне русло. Спосіб №10. Знати про людей більше, ніж вони самі про себе знають Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення все більшого розриву між знаннями простих людей і відомостями, якими володіють і користуються панівні класи. Завдяки біології, нейробіології та прикладної психології, "система" отримала у своє розпорядження передові знання про людину, як у галузі фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.
Джерело: econet.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
