Сама, дура, винна
Дістали люди, що нівелюють цінність моїх речей, які потім мене звинувачують у всіх смертних гріхах. Приходить сестра із племінником у гості. Небіж ще маленький, говорити не вміє, але зажадати своє вже може і зі звуком «Ыыы!» тягне рученята до речі, яка для мене дуже дорога. Треба сказати, що ця річ, на відміну від фігурок із недавньої історії, знаходиться за закритим склом у шафі. Але ж у племеша є мама, яка і шафу відкриє, і бажане подасть. Я бачу це неподобство, відбираю річ у дитини і закриваю в шафу, на що одержую від сестри: — Тобі шкода, чи що? Дитина просто пограє, і ми поставимо на місце! — Це дуже дорога і дуже тендітна річ. Не чіпай, будь ласка. Ніколи. Але варто тільки відійти на кухню, як річ була негайно вилучена з шафи, передана дитині і вмить зламана. — Я ж по-людськи просила тебе не чіпати! — Та гаразд тобі, навіщо ти починаєш із-за фігні? Дитина ж просто пограла! Та куплю я тобі нову фігню, якщо ти така, тільки заспокойся! Або просто зараз гроші поверну, сама купиш. Скільки вона коштує? – 4500 рублів. – Чого? Скільки? 4,5 тисяч? Та ти здуріла, за таку погань стільки платити. Нічого я тобі віддавати не буду. Я ж ні в чому не винна — це дитина зламала, які до неї претензії? До чого тут я, адже це саме ти віддала за тендітну хрень скажені бабки, до себе претензії і висувай! Сходили в гості до тітки, називається, весь настрій зіпсували і нас ще й звинуватили! Мама: — До мене колишня однокласниця з іншого міста приїхала, а я знаю, що ти маєш пляшку вина. Позич нам її, а я тобі потім поверну. Просто зараз у магазин бігти не хочеться. – Це дуже дороге вино. Мені його подарували майже рік тому, я його бережу на особливий випадок. Незабаром у мене побачення з моїм хлопцем, я планую відкрити пляшку саме тоді. — Я ж тобі сказала — поверну! Точно таку ж пляшку! Сьогодні ж і поверну, піду проводжати подругу, зайду до магазину та куплю! Увечері: — Подивилася я, скільки це вино коштує, і очманіла — 1200 рублів! Звичайно, нічого я брати не стала, у мене ж гроші не зайві. — Мамо, я ж тобі пояснила — вино дороге, я хочу випити його з парубком на побаченні. — Ну, ти ж його не купувала, гроші не платила, тобі його подарували, а я з чого повинна гроші платити? Вважатимемо, що ти подарувала мені. І що у вас там за стосунки з хлопцем, якщо без алкоголю на романтичному побаченні не можете обійтися? Якби він любив тебе, був би п'яний від одного твого погляду! А так… нехай сам захопить пляшку дорогою, якщо тверезого ти його не надихаєш. Колега: — Слухай, у мене голова розболілася, а в тебе якісь чарівні пігулки є, дай одну! — Не можу, бо, по-перше, у мене остання лишилася. По-друге, у мене в самої може напад головного болю статися будь-якої миті, а крім цих таблеток мені нічого не допомагає. По-третє, вони дуже дорогі. — Та гаразд тобі, я ж піду на обід і куплю дорогою, за пару годин, мабуть, з тобою нічого не станеться! Після обіду: – Прикинь, заходжу в аптеку, а твої таблетки 200 рублів штука стоять! І продаються щонайменше по 2 штуки! Тому я купив тобі цитрамон, тримай і не виробляйся! Так і живемо, а якщо намагаєшся хоч трохи ущемити інтереси цих людей, одразу починається таке! Дістали.
Джерело: pandda.me
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
