Неперевершений гумор від самого безжурного народу у світі: – Сема, ви можете дати прогноз наших перспектив в економіці? – Можу. Можу дати оптимістичний, можу песимістичний та можу реальний. – І який реальний? – Ну, реальний – вдвічі гірший за песимістичний.
* * * * *
– Абраме, як життя? – Я тебе не зрозумів! Що це за питання? Ми шо вже не в одній державі живемо?
* * * * *
– Чуєш, Абрам, дай у борг 100 рублів! – У мене стільки немає – тільки 80. – Ну, давай 80, двадцять будеш винен.
* * * * *
– Абрам, навіщо ти молишся вранці? Бог не допомагатиме такому грішникові, як ти. – Ну, я прошу його: допоможи мені зробити це, допоможи зробити те. Звичайно, Бог не допоможе, але поки я його прошу, я таки згадую, що сьогодні маю зробити!
* * * * *
– Ви виходите на наступну зупинку? – Ні. – Тоді давайте змінюватись. – А що у вас є?
* * * * *
– Доброго ранку. – Ось тільки не треба нав'язувати свою думку!
* * * * *
Одеса. Привіз. – Та що ж у вас огірки такі страшні?! – Жінко, я вашу зовнішність у відповідь не ображаю, хоч є куди…
* * * * *
– Моня, я щось не зрозуміла! Це хто тобі замість мене настрій зіпсував?
* * * * *
– Сара, ти уявляєш, Ізя в заповіті залишив 100 тисяч доларів тій Цілі, яка 40 років тому відмовилася за нього вийти заміж! – О, це я розумію – ВДЯЧНІСТЬ!
* * * * *
– Сарочка, з днем народження! І скільки вам стукнуло? – Коли я виходила заміж за Сему, мені було 20, а йому 40, тобто я вдвічі молодший. Зараз Семи 70, а мені 35!
* * * * *
— Рабіновичу, чому ви перед святом продаєте коньяк по двісті, коли у Меєрсона він коштує п'ятдесят? – Ой, мені подобаються ці запитання! Ідіть і купіть у Меєрсона! — Але в Меєрсона зараз немає коньяку! — Ну так коли і в мене не буде, я відразу ж продаватиму його по п'ятдесят!
* * * * *
– Послухайте, Хаймовичу, вам колись доводилося приховувати, що ви єврей? – А сенс, Яша? Куди я таки, на вашу думку, міг би сховати природний інтелект у моїх очах, гордий профіль і бездоганні манери?
* * * * *
– Ваша корова випадково не палить? – Та ніби ні. – Тоді у вас хлів горить…
* * * * *
– Цилю, і де ви пропали?! Я ж переживаю! Раптом у вас все добре.
* * * * *
– Яша, а шо ви скажете за фігуру Сими? – Ой, а шо тут моя думка? Таки раніше вона стежила за нею, а тепер просто спостерігає.
* * * * *
– Яша, ви не знаєте, навіщо Люсин Вітя купив собі собаку? – Ну, напевно, для того, щоб він міг удома хоч комусь сказати: «Закрий рота і не гавкай!»
* * * * *
– Уявляєш, Сара дала в газету оголошення: "Зріла, темпераментна жінка готова внести тепло і світло в твоє життя". – І багато пропозицій? – Тільки одне. Від місцевої електростанції.
* * * * *
– Белло Мойсіївно, чому ви вдруге не вийшли заміж? – Знаєте, у мене є собака, який гарчить, папуга, який повторює мої слова, камін, який димить, і кіт, який гуляє ночами. Ви вважаєте, що цього замало?
* * * * *
Бабусі Соні дуже сподобався скайп. – Ні, ви таки подивіться, яка річ! І начебто в нас гості, а годувати не треба.
* * * * *
– Софа, з ким ти там розмовляєш більше години? – Запитує чоловік, висуваючись з вікна. – Це Роза Мойсіївна, вона так поспішає, що не може навіть на хвилинку зайти до нас!
* * * * *
Одеса. Привіз. Ковбасний ряд. – Чоловік! Що ви ото цілу годину ходите, пробуєте і нічого не берете! Вам шо нічого не подобається? – Подобається! – Шо, грошей нема?! – Є! – Ну, так купуйте! – Навіщо? – Шоби їсти! – А я шо роблю?
* * * * *
– Соломоне Мойсейовичу, скільки ложечок цукру Ви кладете в каву? – Вдома одну. У гостях чотири… (зітхає) А загалом люблю дві.
* * * * *
– Сара, у тебе є мрія? – Так. Схуднути. – А чого не худнеш? – І таки жити без мрії?
* * * * *
– Ізя, ви граєте на скрипці? – Ні. – А ваш брат, Беню? – Так. – Що так? – Теж немає.
* * * * *
– Ізя, їж кашу, щоб ти здох, ти повинен погладшати.
* * * * *
Одеса. На балкон виходить мама і кричить: – Аркаша! Додому! Хлопчик піднімає голову і кричить у відповідь: – Я замерз? – Ні! Ти хочеш їсти!
* * * * *
– Ой, ваш Ізечка на обличчя – вилитий тато! – Це не страшно, був би здоровий!
– Сара, послухайте, скільки вам років? – Я нещодавно підійшла до тридцяти. – Ох, і що вас так затримало в дорозі?
* * * * *
– І де ж ваш кінь? – Що ви кажете, який кінь, я продаю курей, куди ви дивитеся? – Я дивлюсь на ціну…
* * * * *
– Абраме, що таке доля? – Ой, це якщо ви йдете вулицею, і вам на голову падає цегла! – А якщо повз мене? – Значить не доля.
* * * * *
– Пані Рабиновичу, навіщо Ви побили свого чоловіка? – Та не била я його, так … намагалася до нього достукатися.
* * * * *
– Значить так, Додіку, прибуток ділитимемо 50/50. – Але, Семене Марковичу, я таки хочу 70! – Ну добре, ти мене вмовив – 70/70!
* * * * *
– У вас є шість яблук, якщо ви віддасте половину братові, скільки лишиться? – Такі п'ять із половиною.
* * * * *
– Рабіновичу, позичіть сто рублів? – У кого?
* * * * *
На Привозі: – Кури, кури! Парні кури! Пані, йдіть сюди! Подивіться, це не кура, це мрія! – Я вже підійшла. Тепер ви мені скажіть: Чим ви годуєте своїх курей? – А навіщо це вам? – Як це навіщо? Може, я теж хочу так схуднути?
* * * * *
Хотілося б особисто переконатися, що не в грошах щастя.
Джерело: fit4brain.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
