Я навчаюсь в університеті на другому курсі далеко від рідного дому. Винаймаю квартиру з друзями, працюю — загалом, життя не цукор.
Нещодавно настав кризовий період: здавання контрольних в університеті, на роботі зарплату скоротили, господиня квартири орендну плату підняла. Я по життю не звик скаржитися, тому про свої негаразди зазвичай не розповідаю батькам. Днями зателефонувала мама, поцікавилася, як мої справи. Я замість звичних позитивних розповідей про те, що в мене все добре, поділився з нею своїми проблемами. Розповів їй, що грошей не вистачає часом навіть на їжу, настрій постійно пригнічений і все в такому дусі… Мама вислухала мене, сказала, щоб більше я так не жартував і поклала слухавку. А я й не жартував!
Джерело: www.factroom.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
