— Коли і де ви почувалися особливо щасливими? — Років десять тому мій фінський видавець привіз мене до одного маленького готелю — там неподалік район вічної мерзлоти. Прогулюючись, ми знайшли заледенілі стиглі чорниці. Вона відтавала у роті. І було таке почуття, наче комусь десь хочеться, щоб нам подобалося тут, на землі…" Курт Воннегут, 17 січня 1991. Відповіді на анкету газети «Guardian Weekly», фрагмент. У листопаді — ювілей, 95 років від дня народження американського письменника Курта Воннегута (11 листопада 1922–11 квітня 2007 р.) Про трагічні моменти людського життя письменник розповідав із гумором: «Найсміливіші жарти виростають із найглибших розчарувань і відчайдушних страхів» Хочу сьогодні поділитися з вами життя. Це важливо, тому що іноді, за словами письменника: «Дуже багатьом людям смертельно потрібно почути від когось такі слова: «Я відчуваю і думаю так само, як і ти, турбуюся про те ж, що і ти, хоча більшості народу на це плювати. Ти не один". Воннегут любив цитувати свого сина Марка: "Ми тут для того, щоб допомогти один одному впоратися з життям, яким би воно не було". І, нарешті, він писав, що "Сенс людського життя – хто би людиною не керував — тільки в тому, щоб любити тих, хто поруч із тобою, хто потребує твоєї любові (К. Воннегут «Сірени Титану»). Читайте Воннегута та перечитуйте улюблені книги, бо
«Коли міркують письменники, вони не беруть порожні, мантри, що нічого не означають, і не повторюють їх знову і знову про себе. Вони беруть мантри сильні, гострі, сповнені шуму та люті життя, і за допомогою мантр витягають із себе найважливіше. Я дам вам кілька прикладів: „Війна і мир“ „Походження видів“ „Іліада“ „Падіння Римської імперії“ „Критика чистого розуму“ „Мадам Боварі“ „Життя на Міссісіпі“ „Ромео та Джульєтта“ „Червоний знак доблесті“ Я б хотів щоб під рукою був ваш каталог, я називав би і називав літературні мантри, які змінили наш світ на краще. Читаючи роботи найцікавіших в історії людства розумів, ми міркуємо своїм та їхнім розумом. Для мене це диво. Девіз цієї бібліотеки — девіз усіх мислителів усіх часів: „Дотримуйтесь тиші“. І тому закінчую свою промову. Спасибі за увагу". (К. Воннегут, на відкритті бібліотеки в Коннектикутському коледжі, Новий Лондон, 1976)
Джерело: izbrannoe.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
