Мені було трохи більше сорока, коли я дізналася, що на звичне запитання: «Чим ви зараз займаєтесь?» можна відповідати: «Осім хаїм». «Насолоджуємося життям». Вперше цей вираз я почула тут, в Ізраїлі. Дослівний переклад: «робимо життя». Міське кафе. Опівдні. За сусіднім столиком сидить літня пара. Він і Вона. Не чоловік та дружина, ні. Швидше старі знайомі чи друзі. Вони невимушено базікають, трохи фліртують, п'ють каву. Раптом лунає телефонний дзвінок. Хтось на тому кінці дроту запитує його: Що ти робиш? А він: «Осім хаїм». Насолоджуюся життям. Не вирішую проблеми, не заробляю гроші, не шукаю відповіді на питання, не ставлю мети і досягаю їх, не худну, зрештою, ні! Просто насолоджуюся життям. Ця гра слів мене буквально зачарувала, і я зрозуміла, що теж хочу навчитися цього «осиму». Перший урок мені підніс власник зоомагазину, коли рано-вранці я забігла до нього за кормом для собаки. Він уже відкрив свою лавочку, але ще не встиг прокинутися, тож повільно розкладав свій товар. Я за відпрацьованою роками московською звичкою почала пояснювати, що мені треба швидко і терміново. На це господар лавочки дістав із клітки маленького кролика і поклав його до моїх рук. У цей момент я зрозуміла: так ось ти який — осим хаїм! Час для мене зупинився. Гладити пухнасту теплу грудочку хотілося годинами. І дивитись, дивитись заворожено на неквапливу роботу продавця. Потім було багато інших уроків, кожен із яких приносив мені щастя. Наприклад, сьогодні я точно знаю, де готують найсмачнішу каву в Тель-Авіві. Найсмачніший він не через смак, ні. Просто тут збирається така яскрава публіка з такими приголомшливими собаками! Спостерігати за цим світом, неквапливо попиваючи каву, це для мене осимий хаїм. Або. Я ніколи не знала, що годувати коня – це кайф. Тактильний, душевний. Я змалку боялася до них підійти. Але в Ізраїлі на стайні господиня прекрасних коней із посмішкою запропонувала мені спробувати перебороти страх, простягнувши коня яблуко. І ось, широко розкриваючи величезний рот з чудовими зубами, він чи вона простягали морду до моєї тремтячої руки і дуже ніжно, тільки вологими губами і теплим шорстким язиком злизували з долоні яблуко. На цьому місці у мене слова закінчувалися. Але найголовніший урок осим хаїм я засвоїла два роки тому на дорозі. Це сталося тоді, коли я накрила дочку своїм тілом. Ми з Сонею їхали додому в машині і почули виття сирени. Справа була влітку 2014 року, йшла операція «Непорушна скеля», і ми потрапили під ракетний обстріл. Дотримуючись інструкцій, я заглушила машину, дістала дитину з автокрісла, поклала її на дорогу і накрила собою. Я досі добре пам'ятаю вибухову хвилю від збитої ракети, що прокотилася по моєму тілу, і шепотіння дочки: «Мамо, ти зараз мене розчавиш». Так міцно я її накрила. Після цього випадку світ довкола мене заграв зовсім іншими фарбами. І я нарешті по-справжньому зрозуміла, що означає осим хаїм: «насолоджуватися життям тут і зараз!»
Джерело: cluber.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
