Чоловік у мене – затятий рибалка. У вільні вихідні обов'язково їде кудись посидіти з вудкою біля води. Каже, це йому релаксація, і можливість спокійно подумати, і з друзями поспілкуватися. А я й не проти! Можна довго повалятися у ліжку, готувати не треба. Чоловік приїжджає надвечір, замучений і задоволений. Пару риб у плюсі, а захоплень – на цілого осетра. Тому я й була не проти. Але до одного моменту. Сусідку зустріла, тітку Валю, любительку пліток. Запитує вона мене так уїдливо: – А куди це твій благовірний з самого раннього ранку в неділю знову поїхав? – На рибалку – говорю. А ця тітка Валя й заявляє: – Ага! Це зараз так називається! Коханка у нього – сто відсотків! А ти – ропуха, вухами вдома плескаєш! Ні ж! Я у своєму чоловікові впевнена, більше ніж у собі самій! Але! Зерно сумнівів вже було засіяне.
Коротше. Я вирішила, будь-що, напроситися на чергову рибалку – перевірити, яку це «рибку» мій чоловік «ловить» у вихідні! Заздалегідь попереджати не стала, а ось у неділю стала разом з ним і поставила перед фактом – я теж їду на рибалку. Чоловік почав інтенсивно відмовляти, що ще більше переконало мене у правильності рішення. Як він не чинив опір, але змушений був мене взяти. Ми справді поїхали на рибалку. З його друзями, які були здивовані таким поповненням компанії. Приїхали на чудове озеро. Світанок, туман, чаплі, латаття – краса неймовірна. І тут розпочинається сама історія. Для мене хорошої вудки не виявилося, знайшли в багажнику якусь складну бамбукову палицю, причепили до неї товстелезну волосінь і прив'язали, хихикаючи, гачок розміром з мізинець. Сказали це на велику рибу. Відсипали черв'яків у банку, показали, як треба підсікати. Мене залишили рибалити біля машин, а самі пішли далі на своє тихе місце. Недалеко ловили рибу три місцевих рибалки, мабуть, старі знайомі чоловіки, бо він попросив їх за мною доглядати. Коротше. Відкрила я банку з хробаками, а вони такі гидкі, ворушаться. Не змогла своїми наманікюреними пальчиками взяти цю гидоту. Вирішила попросити допомоги у рибалок. Ви б бачили їхні обличчя, коли я підійшла з хробаками та своєю шикарною вудкою. Стримуючи сміх, один вибрав товстого черв'яка, насадив на гачок і я пішла ловити рибу. Іржали вони довго, мені чути було. Закинула, скоро щось клюнуло, я висмикнула – йорж попався, з тим же мізинцем розміром. Але хробака він проковтнув! Як той уліз – не знаю. Іти просити знову рибалок я більше не хотіла, та ще й з таким уловом! Згадала, що рибу можна ловити на хліб. Витягла бутерброд з олією та ковбасою, відщипнула, скачала конкретну кульку – ну, розміром під гачок, зачепила та закинула. І через пару хвилин мій поплавець повільно став поринати і пішов кудись убік. Я з переляку так смикнула, що риба вилетіла з води, як ракета на старті, пролетіла в мене над головою, на льоту відчепилась і плюхнулася в траву метрів за двадцять. Настала мертва тиша. Я в ступорі, рибалки підвелися з відкритими ротами, приголомшена риба теж мовчала. Тут ми всі побігли шукати її. Знайшли – виявився короп, потім зважили 1 кг 100 г. Карпа помістили у відро, мене рибалки привітали, попросили товстих черв'яків і побігли також ловити велику рибу. А я скачала ще одну хлібну кульку і сіла знову ловити. Через деякий час знову мій поплавець почав ходити убік. Я намагалася смикнути, але нічого не вийшло. Ледве вудку втримала, ніготь зламала. Покликала на допомогу, рибалки прибігли, один перехопив вудку і став улов підводити до берега, інший заліз у воду із сачком і таки виловив рибу. Це теж був короп. Вага потім виявилася 5 кг 600 г. По довжині – більше відра. Загалом, я була у трансі, рибалки теж. Почали мене розпитувати, що і як. Довелося ділитися бутербродами… До приходу чоловіка з друзями у мене було ще 2 коропа по кілограму та 4 конкретні караси. Рибалки теж на хліб зловили добрих красенів. А чоловік із компанією приніс 6 карасиків із долоньку. Мій улов був захований у кущах. Все з мене жартували, зламаний ніготь шкодували. Чоловік уявив, що якби я залишилася вдома, то такої катастрофи не сталося б. А коли вони побачили моїх коропів – німа сцена була ще та! Загалом, тепер я теж затятий рибалка, чоловік навіть ревнує мене до уловів та своїх друзів. Я навчилася насаджувати черв'яків, справлятися зі спінінгом, чистити рибу, запікати коропів і готувати фаршировану щуку по-єврейськи. А тітці Валі – дякую! Без неї я б не дізналася, що таке рибалка!
Джерело: pandda.online
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
