Клайв Льюїс писав: «Колись ти доростеш до такого дня, коли знову почнеш читати казки». І це зрозуміє кожен дорослий, взявши до рук дитячу книжку. Тому що буває, що дитячі казки сповнені набагато більшого сенсу, ніж здається. Їх можна перечитувати багато разів, і щоразу знаходити щось нове і ще глибше.
І.Д. Фарбаржевич «Ялинове яблуко»
– Як добре, що ти прийшов, синку! – зрадів Старий Лис. – Я випек пиріг із суничного варення. Питимемо чай. – Щоправда, ми майже щасливі? – сказала Лисеня. – Правда, мій любий! Адже щастя – це коли всі будинки!
Сергій Козлов «Падав дрібний сніжок. Була відлига»
А ввечері, коли пили чай, Ведмедик сказав: — Не знаю коли, але колись обов'язково буде краще. – Ще б! – підхопив Заєць. А Їжачок думав: «Не може ж бути, щоб все погано і погано — адже колись має бути добре!»
Марджері Вільямс "Вельветовий Кролик"
– Ти тільки тоді стаєш Справжнім, – навіяв Вельветовому Кролику мудрий старий Шкіряний Кінь, – якщо хтось довго-довго любить тебе. Не просто грає з тобою, а ДІЙСНО любить. – А це боляче? — спитав Кролик. — Іноді, — відповіла Шкіряна Кінь, бо завжди говорила лише правду. — Але якщо ти справжній, ти готовий зазнати болю. — А як це діється? Раз і готово, наче тебе завели ключиком, чи поступово? — Поступово, — сказав Шкіряний Кінь. — Ти ж стаєш справжнім. На це потрібно багато часу. Тому це так рідко відбувається з тими, хто запросто свариться, незговірливий або вимагає особливого ставлення. Зазвичай буває так на той час, коли ти стаєш Справжнім, у тебе вже потерта вовна, вивалюються очі, бовтаються кінцівки, і взагалі в тебе дуже жалюгідний вигляд. Але це не буде мати зовсім ніякого значення, тому що той, хто став Справжнім, не може бути потворним. Хіба що в очах тих, хто нічого не тямить.
М/ф «Зимова казка»
– Що ти тут робиш? — спитало Ведмедик. — Чекаю, коли ти видужаєш, — відповів Їжачок. – Довго? – Усю зиму. Я, як дізнався, що ти об'ївся снігом — одразу перетягнув усі свої припаси до тебе… — І всю зиму ти сидів біля мене на табуретці? — Так, я напував тебе ялиновим відваром і прикладав до живота сушену траву… — Не пам'ятаю, — сказав Ведмедик. – Ще б! — зітхнув Їжачок. — Ти всю зиму казав, що ти сніжинка. Я так боявся, що ти розтанеш до весни.
І.Д. Фарбаржевич «Казки маленького лисеня»
– Лисеня, – сказав лисеня лисенку, – ти пам'ятай, будь ласка, що якщо тобі важко, погано, сумно, страшно, якщо ти втомився – ти просто простягни лапу. І я простягну тобі свою, де б ти не був, навіть якщо там інші зірки або всі ходять на головах. Тому що сум одного лисенка, розділений на двох лисят — адже це зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є у світі?
Сергій Козлов, «Їжачок у тумані»
— Я неодмінно, ти чуєш? Я обов'язково, — сказав Ведмедик. Їжачок кивнув. — Я обов'язково прийду до тебе, хоч би що трапилося. Я буду біля тебе завжди. Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав. – Ну що ти мовчиш? — Я вірю, — сказав Їжачок.
* * *
Так було щовечора цієї холодної осені. І щовечора Їжачок з Ведмедиком збиралися то в Їжачка, то в Ведмедика і про щось говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедику: — Як же добре, що ми один у одного є! Ведмедик кивнув. – Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити нема з ким. – А ти де? – А мене ні. – Так не буває, – сказав Ведмедик. – Я теж так думаю, – сказав Їжачок. — Але раптом ось мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти робитимеш? – Піду до тебе. – Куди? – Як – куди? Додому. Прийду і скажу: "Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?" А ти скажеш… – Ось дурний! Що я скажу, якщо мене немає? – Якщо немає вдома, то ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну… – Що? – Лаяти! – За що? – Як за що? За те, що не зробив, як домовились. – А як домовились? – Звідки я знаю? Але ти маєш бути або в мене, або в себе вдома. – Але ж мене зовсім немає. Розумієш? – Тоді ти пішов кудись і ще не повернувся. Я побіжу, обшарю весь ліс і тебе знайду! – Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов. – Побіжу до сусіднього лісу! – І там ні. – Переверну все вгору дном, і ти знайдешся! – Немає мене. Ніде нема. – Тоді, тоді… Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Е-е-е-жи-і-і-к!», і ти почуєш і закричиш: «Ведмедоно-о-о-к!..» Ось. – Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш? – Що ти до мене причепився? – розсердилося Ведмедик. – Якщо тебе нема, то й мене нема. Зрозумів?
Джерело: fit4brain.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
