Гей, людина! Добра тобі. Перший урок, як не дивно, від дятла: «Урок реалістичного фокусування» Дятел багато в чому розумніший за нас. Так, він б'ється головою об дерево, але робить це дуже успішно. Він реалістичний – він не намагається розбити дерево навпіл одним ударом, як це хоче зробити багато хто з нас, і він сфокусований – він не стукає в дерево з усіх боків. Він фокусовано б'є в ту саму точку, повільно просуваючись до свого черв'ячка. Нам же потрібний не черв'як, а одразу змій, і знайти його ми хочемо не в щільному дереві, а лише присипаним листям на землі. Другий урок – від риби: "Урок потоку" Риба завжди пливе проти течії і, всупереч спільній думці, це правильно. Вона це робить не для того, щоб ускладнити собі життя, а для того, щоб більше води повз себе пропустити. Так повз неї в потоці води пропливає більше їжі та кисню. Так її життя стає в кілька разів багатшим. Ми ж, на відміну від риби, завжди намагаємося плисти по течії в потоці, що стагнує, і в результаті замість 30 років життєвого досвіду, ми наживаємо однорічний життєвий досвід 30 разів. Ми не хочемо виходити з комфортної зони і потім дивуємось, чому в житті було так мало можливостей. Ми хочемо виграти лотерею життя, навіть не купуючи лотерейного квитка. Третій урок – від маленьких левенят: «Забрунь морду кров'ю». Маленькі левенята вміють вчитися. Вони навчаються у старших, досвідченіших, левів. І навчаються вони не за підручниками та розмовами, а на ділі. Вони точно знають – щоб навчитися полювати, треба забруднити морду кров'ю. Ми ж боїмося навіть руки забруднити. Ми сідаємо за парти і дивимося на зайця, що стоїть біля дошки, і вчить нас полювати. Або закриваємось вдома і вчимося самі, а коли приходить час полювання, ми не те що полювати не вміємо, ми боїмося навіть запаху крові. Четвертий урок (соціальний) – від собаки: «Повиляй хвостом перший». У 21 столітті вже не важливо, що ти робиш, а важливо, на що ти мотивуєш інших людей. І чудовий приклад дає собака. Собака не думає: «Спочатку ти мене додому приведи, нагодуй і помий, а потім я тобі повиляю хвостом.» Собака перша віддає свої почуття і лише потім отримує натомість те, що їй потрібно. При цьому вона не змушує вас нічого віддавати, вона робить так, що ви самі хочете це зробити. П'ятий урок від змії: «Не ной». Змія не думає: "У мене немає ні рук, ні ніг, у мене поганий зір, я народилася не в тій країні, мене ніхто не любить, мої батьки про мене не дбали з моменту, як я вилупилася". Змія обходиться тим, що має, і ми навіть боїмося цього «тварини-інваліда». І якщо їй щось не подобається, вона просто змінює шкіру і повзе далі без жалю.
Джерело: fit4brain.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
