Революція багато в чому змінила лексикон російського народу. Це стосується зокрема образливих слів та лайок.
Мату не було?
Сьогодні, щоб «придрукувати» людину, досить віртуозно мати нецензурну лексику. Багато хто думає, що на Русі матом лаялися споконвіку. Але насправді це негаразд. Хоча мат існує багато століть, по-справжньому він узвичаївся тільки при більшовиках. До революції в Росії матюкалися рідко, так як православна церква активно боролася з лихослів'ям, називаючи його «пеською мовою» і «мовою бісів», а більшість росіян були віруючими. Існує версія про те, що матірщина в Стародавній Русі грала захисну роль у взаєминах з нечистою силою, тому марно її не прийнято було вживати. Для цього існували інші слова, не менш образливі для людей, ніж посил «по матінці». Наприклад, досить сильними лайками вважалися найменування деяких тварин: «скотина», «хробак», «собака», «козліще». Якщо одна людина ображала іншого такими словами, вона прирівнювала останнього до істоти, що нижча за розвитком, принаймні в моральному чи психічному плані. У ході були також назви потойбічних сутностей: «відьма», «чорт», «біс», «бісовик». Але ними намагалися не зловживати, щоб не спричинити лихо.
«Дурень»
Зараз так прийнято називати дурну, недалеку людину, принаймні – того, хто робить нерозумні вчинки. Але в дореволюційні часи слово мало інше значення — «покусаний», «ужалений», «хворий», «божевільний». Тобто це вказувало швидше психічну ущербність людини, ніж недолік розумових здібностей.
«Остолоп»
Слово означало людину, яка стоїть тупо, як стовп, і нічого не розуміє. Російські дворяни часто обзивали бовдурами своїх слуг.
«Ідіот»
Спочатку ідіотами називали в грецьких Афінах людей, які відмовлялися від участі в політичному процесі, вважаючи за краще вести приватне життя. Важко сказати, чому слово перетворилося на лайку, причому, якщо судити за назвою знаменитого роману Ф.М. Достоєвського, що вживається саме в колах вищого суспільства і що виражає один із ступенів розумової відсталості.
«Пентюх»
Зараз так називають недалеку, наївну людину, яку легко обвести навколо пальця. За старих часів так звали ледарів і дармоїдів, здатних тільки їсти і спати. Буквально слово означало: "шлунок", "черево", "пузо".
«Харя»
Харями за старих часів називали страшні маски. Слово також використовували як образливе найменування для людей з непривабливою зовнішністю.
«Стерва»
Нині так називають жінок із шкідливим характером. А в дореволюційній Росії лайка могла ставитись і до чоловіка. Воно означало буквально: «труп околеної тварини», «падаль», «дохлятина» і вказувало, що ця людина погана і нікчемна.
"Шваль"
По-французьки це слово означає "кінь", а "ворушка" – "лицар", "вершник". У Росії «швалью» стали називати французів, які під час війни 1812 змушені були через брак продовольства харчуватися кінським падлом. Згодом «шваль» стали вживати в сенсі «облиску»: «він шваль остання…»
«Негідник»
Негативне забарвлення слово набуло лише у XVIII столітті. За однією з версій, воно має польське коріння і означає просту, незнатну людину. Однак є й інша версія, згідно з якою в основі слова лежить загальнослов'янський корінь «підло», що вживається у значенні «низький», «нижній», «земний», «простий». «Підлими» на Русі називали простолюдинів, зобов'язаних платити данину царям і боярам. Але поступово слово «підлий» набуло іншого значення, воно позначало «низький», «грубий».
«Мерзавець»
Так само, як і «мерзота», слово це походить від «морозу». Для нас тепло асоціюється зазвичай з приязню, а холод – навпаки. Таким чином, "мерзотник" – людина, від якої віє холодом так, що він викликає у оточуючих огиду.
«Ублюдок»
Нині це слово свідчить про низькі моральні якості людини. А за дореволюційних часів так називали незаконнонароджених дітей. У буквальному сенсі під «ублюдком» малося на увазі дитинча, що народилося від представників двох різних видів: скажімо, осла і кобили, собаки і вовка. Втім, вказівка на незаконнонародженість для багатьох також вважалася образливою.
Джерело: interesno.cc
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:
